Серіал Сосни

Я люблю детективи, де дія відбувається в маленькому містечку, де всі один одного знають, але всі щось приховують. І приїжджає такий собі детектив і починає дошукуватись)) Знайшла класний серіал Сосни. Спецагента послали на розшук двох інших пропалих агентів. Але по дорозі щось трапляється, він опритомнює в незнайомому лісі, потрапляє в лікарню. де йому всі кажуть що його спогади несправжні. Агентів він знайшов, одного мертвого, а іншу... постарілою на 12 років, хоч з часу як вони бачились востаннє, пройшло 5 тижнів. В тому місті ніхто не згадує про минуле і всі старанно дотримуються правил. Ага, ще з нього вибратися неможливо. Дорога просто приведе тебе назад у місто, а якщо йти по бездоріжжю, натрапляєш на огорожу з високою напругою. Такий собі варіант кінгівського Під куполом. Часто ще цей серіал порівнюють з твін піксом, як на мене мало схожого, та й мені твін пікс не зайшов саме через надмір містики. А тут її менше. Тут скоріше жанр триллер. Мені дуже сподобався, але там виходить по одній серії в тиждень. ИИИ.

Анонс кулінарного майстер-класу для львівських блогерів!

Originally posted by yellow_mamba at Анонс кулінарного майстер-класу для львівських блогерів!
Лето начинается вкусно и жарко для львовских ЖЖшников и ЖЖшниц.
А всё почему? Мы снова отправляемся на мастер-класс!
Будем познавать тонкости приготовления бургеров за которые голосовали тут.
С вас - хорошее настроение, а с меня билингвальный анонс!

grillhamburger

Кафе «Амерікано» запрошує львівських блогерів на кулінарний майстер-класс з приготування бургерів!

В рамках події ми будемо:

- смажити котлети з яловичини на вугільному грилі;
- створювати свої власні унікальні бургери з свіжими овочами та смачними соусами;
- насолоджуватися атмосферою кафе;
- спілкуватися з господарем закладу;
- постити фотки у Інста під хештегом #masterclasslviv

Місце проведення: Кафе Americano (Амерікано) (вул. Нижанківського, 2).

Дата і час проведення: 3 червня 2015 року (середа) 19:00 (тривалість: приблизно 1,5 години).

Як завжди, після заходу треба протягом тижня зробити пост про подію. :)

Якщо у когось виникло бажання відвідати цей кулінарний майстер-класс, зробіть, будь-ласка, репост цього запису, або анонсуйте подію у себе в блозі у довільній формі. Це буде своєрідна заявка на участь. Лінк на ваш пост про подію залишіть, будь-ласка, у коментах. :)

Кафе запрошує 8 блогерів (+2), тобто дві особи можуть бути не блогерами. Велике прохання! Повідомте одразу, що ви хочете навідатися з «не блогером» і ви впевнені, що він/вона прийде. Це важливо.

Завтра утвориться список тих, хто прийматиме участь у майстер-класі. Відстежуйте його у моєму журналі. ;) Ще й в ПП зроблю дубль повідомлення.

Всім приємного дня!

Аліса

Collapse )

Бретонський млинець з гречаного борошна з начинкою

Давно не було про їжу, а погода сприяє. Отож беремо гречане і пшеничне борошно в пропорції 1:1 чи 2:1, решту як на звичні млинці. Випікаємо з одного боку, перевертаємо і на той вже просмажений бік накладаємо начинку - сир, шинку, вбиваємо яйце. Я в свій додала ще помідор. Там вся штука в яйці, воно схоплює начинку. Яйце треба розмішати білок з жовтком. Ну і власне все. Рецепт простий. Найскладніше в ньому перевернути млинець, бо гречане тісто крихке. Може тому і використовують потім яйце, щоб тримало, якщо він розломиться на окремі деталі. Дуже смачно - гречка відчувається. Не так, як каша, скоріше як гречаний мед. До речі вони дуже смачні з медом. От просто вмочати їх в мед, смачніше ніж звичайні з пшеничної. А ви щось з гречаної муки робили?

(no subject)

Я до вас далі з сучлітом. Знайшла книгу в дусі Голодних Ігор - хто не в курсі є цілий напрямок літератури, який так називається. до нього входять власне історії про Кітнісс і ще Дивергент та Деліріум. Ну і ще є, але мені оці запямяталися і сподобались. А це вже російський атор, книга свіжа - 14 року. Миа Тавор "Сузіря вовка" та "Та, що блукає у темряві" Історія про дівчинку 15 років, яка втрачає батьків в автокатастрофі і переїжджає на північ Канади до родичів, де її віддають в приватну елітну школу. Але то не проста собі школа. І містечко те не просте. Все як я люблю - маленьке містечко, всі один одного знають і всі щось приховують. За жанром - триллер. І нічого там ніби й такого, але якось вона так написана - читаєш - відірватися не можеш. Я за одну ніч одну книжку читала. Ну і звісно та дівчинка протестує проти системи. Там так написано, що я зрозуміла виходитимуть і продовження. Вже чекаю) Якщо вам подобається такий жанр - рекомендую.
ельфійка

Лунный эльф

Ну не дарма ж в мене така аватара) І все правда - я занудний мізантроп. Хоча там мабуть всі описи позитивні)

Вы лунный эльф. Также их называли серебряными эльфами или ночными эльфами. Именно у этой расы наиболее сильно было развито чувство аскетизма, именно они занимались поисками абсолютных истин в бесконечных медитациях, именно они славились своей отчужденностью и невмешательством во внешние дела. Лунные эльфы никогда не принимали участия в войнах, даже если на карту была поставлена судьба мира.

Их потомки живут, как правило, очень долго, но только если чувствуют, что в жизни есть смысл. Взрослеют они поздно - порой и в тридцать лет остаются в душе подростком. Зато потом стремительно набирают мудрость и начинают воспринимать мир вокруг себя философски. Если среди ваших знакомых будут те, кто в прошлой жизни был Лунным эльфом, будьте готовы к минимальному проявлению эмоций с их стороны. Даже если такой человек позволит окружить себя любовью и заботой, носитель гена лунного эльфа всегда будет слегка холоден в общении, но не в своих истинных чувствах, которые они редко кому показывают.

С такими людьми всегда непросто поговорить начистоту и выяснить причины их поведения. Но если у вас хватит терпения и любви, когда-нибудь его или ее сердце обязательно откроется вам, и вы поймете, что невероятно много значите для этого человека. Так глубоко и искренне любить, как лунный эльф, не способен больше никто! Только не требуйте подтверждения этого чувства каждый день. Главные слова они говорят очень редко, но если уж сказали, то это будет навсегда.

http://arhangel.ru/test/21

Мануела Гретковська

Я тут осміліла і зело возгордилась собою, то ж вирішила, а чому б мені і на двох мовах не читати? З польською проблем ніби не виникає особливих, почала гуглити хто ж там у них зараз сучліт. Надибала Гретковську. Всі хвалять, у Львові вона також на презентації приїжджала. Ну і думаю - спробую.
Спершу зі словником, а потім розчиталася і вже без словника, правда десь 1/3 слів здогадуюсь а не знаю, але то таке. Написати щось польською б не змогла.
Взяла собі дві книжки Европейка і Полька. І що сказати - Гретковська мені не пішла. Зовсім. По-перше і там і там - формат щоденника. Я раніше таку літературу любила, а зараз вже ні. От в студентські роки вона б мені пішла дуже) По-друге - вона нагнала на мене депресняк. Жуткий. От прям сиджу і в мене депреснячище, який я правда вже заїла запіканкою. Не можу тут хибити на переклад, бо ж читаю оригінал, тому, очевидно, не йде сам стиль автора. От читаєш і дивишся очима автора на світ, і той світ такий - тлєн і безісходность. При тому авторка живе абсолютно на наш погляд зажиточним життям. Очевидно або стиль письма такий, або і справді у творчих людей і проблеми творчі.
Чому я власне взялася читати - -з анотацій зрозуміла, що там буде про європу очима польки, про осмислення польського соціуму через призму європейськості. Одним словом я чогось такого чекала. Европейка менш депресивна, таке собі філософське осмислення всього, що навколо. Можливо до них ще повертатимусь, але порційно і дозовано.
А для читання польської літератури в оригіналі пошукаю Шклярського сагу про Томека або ви мені щось порадьте - веселе і життєстверджуюче. Ще от Сенкевича згадала.

Rollo May "Man's search for himself"

Ото терміново закінчила(ую) читати, бо треба завтра віддати. Читала англійською, бо в перекладі не знайшла, а хтось її дуже розхвалював. Ну і думаю двох зайців одразу - і книжку цікаву почитаю, і англійську підтягну. І це було дуже неправильне рішення. Мізки людини (конкретно мої, може ваші ні) не є такими мультизадачними, як ми собі думаємо. Бо коли вчиш нові слова - починаєш думати про те, як їх увязати в речення і співвіднести з тими, котрі вже знаєш. А ще ж треба вловлювати зміст книжки, памятатити про що йдеться, особливо коли читаєш в розділі третьому :"це питання раніше ми розглядали в розділі першому" - а ти думав не про розділи, а про нові слова. Одним словом вчити мову треба по художніх книжках. Проф. література - або коли вона необхідна по роботі і інакше вже нема як, або коли ви її вільно і легко читаєте зовсім не заглядаючи в словник. (Ну зате після цієї книжки мені художня вдвічі швидше йде - може і є сенс)
Написана, до речі, легко. Не заумно, а все для людей. Просто багато слів нових.
Для себе нічого нового не дізналася (крім англійських слів) але то не дивно - рік випуску 1953.
Зате отримала кайф від ерудиції автора. Бо він в дусі класиків початку ХХ ст ілюстрував свої слова уривками з Кафки, Ніцше, грецьких міфів, Байрона, Фрома, Гете. В такому стилі книги мені дуже подобаються. Ще - і на нього, і, очевидно, на всю науку тих часів великого страху нагнало таке соціальне явище, як фашизм. Хоча будь-яка форма тоталітаризму, бо він і по СРСР проходиться не зеле. (Очевидно тому і немає перекладів його книги в нас, гг, хоч це класика, як та ж Хорні). Він його вважає вселенським злом, а те, що фашизм так швидко і масово заполонив людські уми пояснює тим, що всі ми відчуваємо порожнечу, невпевненість і т.д.
Порожнеча взялася після того, як люди (на великих заводах) стали додатками до машин. Раніше вони самі були творцями. а зараз самі як гвинтики великого механізму. Мало того - ми і почали ідентифікувати себе з машинами, свою силу бачити в такому от механічному виконанні все більшого обму, бути кращим для оточуючих, щоб вони тебе прийняли. А насправді ми походимо від природи, і відірваність від неї і є причиною нашої тривожності. От якби він сучасне виробництво побачив - цікаво, що б він сказав.
Страх самотності пояснює тим. що багато людей поза звязками і спілкуванням з іншими не мислять себе і свого існування. Ну і бояться бути наодинці ще з часів льодовикового періоду, коли тебе вигнали з теплої печери - значить ти на холоді не виживеш. Подолати тривогу він радить усвідомити себе як субєкта, який вчинає дію над обєктами, з яких складається світ. Тобто не думати, що ти безпомічний.

A human being is not empty in a static sense, as though he were a storage battery which needs charging. The experience of emptiness, rather, generally comes from people's feeling that they are powerless to do anything effective about their lives or the world they live in.

We are in the long run afraid of our own collective emptiness.

The way to deal with neurotic anxiety is to bring out the original real experience one was afraid of, and then to work the apprehension through as norma anxiety or fear.

Anxiety is evidence of a battle between our strenght as a self on one side and a danger which threatens to wipe out our existence as a self on the other.

To be sure, every society must have both sides - the influences which bring new ideas and ethical insights into birth, and the institutions which conserve tha values of the past. No society would survive long without both new vitality and old forms, change and stability, the prophetic religion which attacks existing institutions and the priestly religion which protects the institution.

The mark of the mature man is that his living is integrated around self-cosen goals: he knows what he wants, no longer simply as the child wants ice-cream but as the grown persom plans and works toward a creative love relationship or toward business achievement or what not. He loves the members of his family not because he has been thrown together with them by the accident of birth but because he finds them lovable and chooses to love them; and he works not merely frpm automatic routine, but because he consciously believes in the value of what he is doing.

We can now add that the degree of an individual's inner strength and integrity will depend on how much he himself believes in the values he lives by.

Freedom is man's capacity to take a hand in his own development. It is our capacity to mold ourselves. Freedom is the other side of consciousnes of self.

Joy is the affect which comes when we use our powers. Joy, rather than happiness, is the goal of life, for joy is the emotion which accompanies our fulfilling our natures as human beings.

If any organism fails to fulfill its potentialities, it becomes sick, just as your legs would wither if you never walked. This is the essence of neurosis - the person's unused potentialities, bocked by hostile conditions is the environment (past or present) and by his own internalized comflicts, turn inward and cause morbidity.

Хроніки околиць

Їду в маршрутці, готуюся до виходу, за мною дідусь:
-А ви виходите?
-Так
-Точно виходите?
-Точно
-А то я колись спитав, мені сказали що виходять, а не вийшли, я мусів ще зупинку їхати. 1% каже правду, 99% брешуть. Нікому не можна вірити.
)))

* * *
В лісі (в якому є дачний масив)
Розмовляють троє жіночок, хваляться хто що посадив. Говорять про зайця, якого я бачила ще 3 роки тому. А останній рік не бачила і за нього переживаю. Кажуть що бачили його на дачах
-А то я прийшла сьогодні, а в мене два помідори хтось обгриз і капусту через одну зїв.
Заєць добре влаштувався, але очевидно радує він тільки мене одну.

* * *

Двоє дядьків по дорозі

-Якби не волонтери, то АТО давно би вже не мало з чого жити. Ви мені скажіть - а де держава?
-Тільки гроші списують
-А оце (показує рукою, в нас вирубали частину лісу, викорчували і роздали якимось людям, ті вже там будуються)- не сеператисти цю землю продають? Я давно казав - італійська мафія безсмертна, а наша мафія - недоторканна.

Пастельний пейзаж

Вперто вчуся малювати. Хоча ні - ліниво вчуся, переглядаючи ютуб. Теж маю пастель, але воскову, а тут крейдяна. Шикарне відео - от мені так воно сподобалось, наче той дядько цілий світ з нуля створив. Хоча й немає тут якихось супер складних технік чи матеріалів. А лайків у нього всього 5 і то один з них мій. От дивно - якісь відеоогляди про косметику збирають тисячі, а така краса всього 5. Лишаю собі.



А ще існує не тільки гра на піаніно в чотири руки, а й малювання в чотири руки

Федор Углов "Советы стлетнего хирурга"

Прочитала нову книжку і з вами ділюся. Автор - хірург, який оперував ще в 100 років, з чим і ввійшов в книгу рекордів Гіннеса, як найстарший в світі оперуючий хірург. Помер в 104 роки. В своїй книзі розповідає про механізми старіння, про те, як зберегти організм здоровим і функціонуючим надовго. Дуже велику увагу приділяє стресам і несприятливій психологічній обстановці. В нього це одна з основних причин багатьох захворювань. Добре також розказано як різноманітні стреси (розмови по телефону, перегляд телевізора і т.д.) під час їжі здатні нашкодити процесу травлення. От що не можна одночасно їсти і читати або телевізор дивитися я знала, але всеодно дивилась кіно. А тут в книзі він описав медично - так що я повірила і перейнялася)) Тепер точно не буду.
Також він аналізує різні групи населення і за соціальними і по географічними ознаками. Виводить кореляції між тими чи іншими захворюваннями. З тієї книжки видно скільки ще в медицині не відкрито.
Думаю такі книжки варто читати всім. Тож рекомендую. Є ще гарний український автор Андрій Ворон "Многії літа. Благії літа" Теж прожив 104 роки.