beautifullady22 (beautifullady22) wrote,
beautifullady22
beautifullady22

Софія Андрухович: Фелікс Австрія

Я знаю, що багато хто цю книгу вважає просто бомбезною, в бібліотеці на неї черга на два місяці наперед, а коли візьмеш почитати, то тобі кажуть -- але принесіть швидше бо ж на неї черга!)) а потім ще й дзвонять і нагадують. До слова, разом з нею брала книгу С. Хокінга, то на неї зовсім не такий ажіотаж, а жаль. Повторю своє знамените - куди світ котиться?

Одним реченням якщо про цю книгу -- я їй не повірила. От коли Кобилянська, Українка, Франко описують свої часи, технічний прогрес, побут, свідками якого вони були, в них це виходить просто і не вимушено, їм віриш. А от Софії Андрухович я не вірю. От начебто ми занурюємось у світ початку ХХ сторіччя, але якось воно все горох з капустою, І для занурення в ту епоху описаних тодішніх артефактів забагато підряд. От коли людина живе в якомусь середовищі, воно для неї звичне, а тут начебто героїня вперше все те побачила. Крім того стиль написання, занадто довгі, занадто детальні речення, перенасичені зверх міри, особливо ті, які описують роздуми. Ну не думають люди такими довгими шматками, бо поки до кінця дійдеш, початок забудеш) Ось згадаєте, якими короткими реченнями думає Кітнісс в Голодних Іграх. Ось такі речення ближчі до повсякденних думок людей на побутові теми. І сама ГГ, Стефа -- описує світ з художністю літератора, розмірковує(логічно звязує) як науковець, а самосвідомість у неї навіть не служниці (подивіться те ж абатство Даунтон чи почитайте літературу британську -- якого достоїнства були сповнені слуги) а якоїсь загнаної жертви з глухого сільського хутора. Можливо весь смак книги у такому дивному симбіозі двох жінок? Ну тоді бракує якогось позитиву між ними, про нього ми дізнаємось тільки зі спогадів Стефи. Добре описана людина, яка от хоче бути доброю з вдячності, і те, яким тягарем може бути для неї ота вдячність.

З усіх мені там сподобався священнник, хоча його теж жертвою виставили. Хоча зрештою він міг відмовитися від Стефиної допомоги, коли бачив, що їй важко. і от якось так. Книга мабуть мала бути про те, як люди вірять у те, що собі придумають, як воно їх гнітить на протязі довгого часу і як їхній дух потім виривається на волю. Але протягом книги Стефа не сама до цього додумалась, їй навіть не хотілося, вона дізналася з листа.

Більшість з вас читали. Розкажіть мені. чому сподобалось вам.
Tags: література
Subscribe

  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 3 comments