May 15th, 2015

Rollo May "Man's search for himself"

Ото терміново закінчила(ую) читати, бо треба завтра віддати. Читала англійською, бо в перекладі не знайшла, а хтось її дуже розхвалював. Ну і думаю двох зайців одразу - і книжку цікаву почитаю, і англійську підтягну. І це було дуже неправильне рішення. Мізки людини (конкретно мої, може ваші ні) не є такими мультизадачними, як ми собі думаємо. Бо коли вчиш нові слова - починаєш думати про те, як їх увязати в речення і співвіднести з тими, котрі вже знаєш. А ще ж треба вловлювати зміст книжки, памятатити про що йдеться, особливо коли читаєш в розділі третьому :"це питання раніше ми розглядали в розділі першому" - а ти думав не про розділи, а про нові слова. Одним словом вчити мову треба по художніх книжках. Проф. література - або коли вона необхідна по роботі і інакше вже нема як, або коли ви її вільно і легко читаєте зовсім не заглядаючи в словник. (Ну зате після цієї книжки мені художня вдвічі швидше йде - може і є сенс)
Написана, до речі, легко. Не заумно, а все для людей. Просто багато слів нових.
Для себе нічого нового не дізналася (крім англійських слів) але то не дивно - рік випуску 1953.
Зате отримала кайф від ерудиції автора. Бо він в дусі класиків початку ХХ ст ілюстрував свої слова уривками з Кафки, Ніцше, грецьких міфів, Байрона, Фрома, Гете. В такому стилі книги мені дуже подобаються. Ще - і на нього, і, очевидно, на всю науку тих часів великого страху нагнало таке соціальне явище, як фашизм. Хоча будь-яка форма тоталітаризму, бо він і по СРСР проходиться не зеле. (Очевидно тому і немає перекладів його книги в нас, гг, хоч це класика, як та ж Хорні). Він його вважає вселенським злом, а те, що фашизм так швидко і масово заполонив людські уми пояснює тим, що всі ми відчуваємо порожнечу, невпевненість і т.д.
Порожнеча взялася після того, як люди (на великих заводах) стали додатками до машин. Раніше вони самі були творцями. а зараз самі як гвинтики великого механізму. Мало того - ми і почали ідентифікувати себе з машинами, свою силу бачити в такому от механічному виконанні все більшого обму, бути кращим для оточуючих, щоб вони тебе прийняли. А насправді ми походимо від природи, і відірваність від неї і є причиною нашої тривожності. От якби він сучасне виробництво побачив - цікаво, що б він сказав.
Страх самотності пояснює тим. що багато людей поза звязками і спілкуванням з іншими не мислять себе і свого існування. Ну і бояться бути наодинці ще з часів льодовикового періоду, коли тебе вигнали з теплої печери - значить ти на холоді не виживеш. Подолати тривогу він радить усвідомити себе як субєкта, який вчинає дію над обєктами, з яких складається світ. Тобто не думати, що ти безпомічний.

A human being is not empty in a static sense, as though he were a storage battery which needs charging. The experience of emptiness, rather, generally comes from people's feeling that they are powerless to do anything effective about their lives or the world they live in.

We are in the long run afraid of our own collective emptiness.

The way to deal with neurotic anxiety is to bring out the original real experience one was afraid of, and then to work the apprehension through as norma anxiety or fear.

Anxiety is evidence of a battle between our strenght as a self on one side and a danger which threatens to wipe out our existence as a self on the other.

To be sure, every society must have both sides - the influences which bring new ideas and ethical insights into birth, and the institutions which conserve tha values of the past. No society would survive long without both new vitality and old forms, change and stability, the prophetic religion which attacks existing institutions and the priestly religion which protects the institution.

The mark of the mature man is that his living is integrated around self-cosen goals: he knows what he wants, no longer simply as the child wants ice-cream but as the grown persom plans and works toward a creative love relationship or toward business achievement or what not. He loves the members of his family not because he has been thrown together with them by the accident of birth but because he finds them lovable and chooses to love them; and he works not merely frpm automatic routine, but because he consciously believes in the value of what he is doing.

We can now add that the degree of an individual's inner strength and integrity will depend on how much he himself believes in the values he lives by.

Freedom is man's capacity to take a hand in his own development. It is our capacity to mold ourselves. Freedom is the other side of consciousnes of self.

Joy is the affect which comes when we use our powers. Joy, rather than happiness, is the goal of life, for joy is the emotion which accompanies our fulfilling our natures as human beings.

If any organism fails to fulfill its potentialities, it becomes sick, just as your legs would wither if you never walked. This is the essence of neurosis - the person's unused potentialities, bocked by hostile conditions is the environment (past or present) and by his own internalized comflicts, turn inward and cause morbidity.

Мануела Гретковська

Я тут осміліла і зело возгордилась собою, то ж вирішила, а чому б мені і на двох мовах не читати? З польською проблем ніби не виникає особливих, почала гуглити хто ж там у них зараз сучліт. Надибала Гретковську. Всі хвалять, у Львові вона також на презентації приїжджала. Ну і думаю - спробую.
Спершу зі словником, а потім розчиталася і вже без словника, правда десь 1/3 слів здогадуюсь а не знаю, але то таке. Написати щось польською б не змогла.
Взяла собі дві книжки Европейка і Полька. І що сказати - Гретковська мені не пішла. Зовсім. По-перше і там і там - формат щоденника. Я раніше таку літературу любила, а зараз вже ні. От в студентські роки вона б мені пішла дуже) По-друге - вона нагнала на мене депресняк. Жуткий. От прям сиджу і в мене депреснячище, який я правда вже заїла запіканкою. Не можу тут хибити на переклад, бо ж читаю оригінал, тому, очевидно, не йде сам стиль автора. От читаєш і дивишся очима автора на світ, і той світ такий - тлєн і безісходность. При тому авторка живе абсолютно на наш погляд зажиточним життям. Очевидно або стиль письма такий, або і справді у творчих людей і проблеми творчі.
Чому я власне взялася читати - -з анотацій зрозуміла, що там буде про європу очима польки, про осмислення польського соціуму через призму європейськості. Одним словом я чогось такого чекала. Европейка менш депресивна, таке собі філософське осмислення всього, що навколо. Можливо до них ще повертатимусь, але порційно і дозовано.
А для читання польської літератури в оригіналі пошукаю Шклярського сагу про Томека або ви мені щось порадьте - веселе і життєстверджуюче. Ще от Сенкевича згадала.