December 13th, 2009

читає

Молитва ломить залізо

Нарешті я його знайшла! той вірш мені бабця розказувала, вони його в школі вчили і вона навчила маму, а потім мене. І вони з цьоцею мені розказували, а ще розказували про всяку старовину, УПА і війну і мені той вірш таким видавався -- ну неначе вони то все бачили насправді. І я вже стільки його всюди шукала, і в тому гуглі сто разів а сьогодні знайшла! Дуже його люблю все чуть не плачу, як читаю, і вже деякі рядки забула. А тут він знайшовся. Так тішуся! І дітей своїх обов'язково колись навчу! :)
А ще сьогодні сталася одна річ, завдяки якій я переконалася, що молитва має справді чудодійну силу. Мені здаєься, що то не збіг, що то спеціально так мало статися, щоб я повірила, а потім і віршик знайшовся. :)

Була війна велика
Як на війні буває
Один у полі гине
А другий повертає.

А третій десь далеко
Терпить в тяжкій неволі
А не один додому
Не верне вже ніколи

Мені старенький вояк
Став раз розповідати
Як гірко то в неволі
Прийшлося бідувати

Кайдани як давили
Залізо як тиснуло
Проте пять раз на диво
Таке з ним чудо було

Залізо поспадало,
Яке так гризло тіло,
А він ставав на ноги,
Нічого не боліло.

Тоді вірненька жінка,
Бо був він вже жонатий,
Стала йому на теє
Таке оповідати.

П'ять раз на Службу Божу
За тебе я давала
Бо вже за неживого
Тебе я уважала.

Коли у храмі Божім
Священники співали,
Тоді твої кайдани
На землю всі спадали.

Молитва сила вічна
Чудесна є і буде
Тому молитись щиро
Усі повинні люди.