December 10th, 2009

Золоті дні осені минули...

Коли я вночі полуночнічаю в асьці і не говорю про котів, тоді я складаю вірші. Колективні. Отакий вірш ми склали із sehrg

Золоті дні осені минули,
на столі гарячий чай...
стигне, пари із чайної пари
чарівний танцюють вальс.
Осіда тепло на самім серці
... осінь, ти вже вибачай -
сонячні, безхмарні дні далеко,
а у чашці чаю час

зупинивсь немов, в нім вічна осінь
всі свої втопила сни
й світ не знає прокидатись може,
чи зірками до весни
мерехтіти чи клубок безодні,
розмотати та сплести
з неї казочку комусь чудову...
Ех, про це вже бачу сни:

кольорові, ніжні, заповітні --
осінню мережані й дощем
із зірок, листків, яскравих квітів
і старенький дядечко Морфей
колискову тихо так співає,
обережно вкутавши плащем...
Вранці знайду на подушці зірку -
мій у снах прихоплений трофей.


А якщо хтось теж так хоче, то стукайте і вам відкриють -- будемо щось думати

В очікуванні чуда

Так гарно за вікном -- різдвяно-різдвяно. Синій от саме синій вечір. і всюди купа золотих вогників -- у вікнах, на ліхтарях, на дорозі фар -- так ніби місто вже гірляндами прикрасилося. Навіть не вмикаю світла, просто підходжу до вікна і дивлюся -- світ принишк -- чекає святкових чудес і так якось весело і тепло :)