November 5th, 2009

(no subject)

Я знаю, що буду робити, коли мені буде десь так 50-60 років. Я візьму свою двадцятирічну фотографію, закину її на якийсь сайт там прихильників якогось стилю музики, чи поетичний чи щось в тому дусі, і буду знайомитися з хлопцями, фліртувати, слухати від них компліменти, говорити на всякі теми (сподіваюся за допомогою інету я буду в курсі, а з хлопцями спілкуватимусь вдумливомислячими)) і буду призначати їм побачення десь в парку, або в кав'ярні(ну сподіваюся тоді ще будуть ходити на побачення в парки або кав'ярні)) -- і навіть прийду, сидітиму собі на лавочці, читаючи книжку або шурхотячи спицями, в мереживній білій блузці і молочному плетеному светрі (сподіваюся, що любитиму білий і молочний колір тоді так як зараз) і дивитимусь, як він прийде, які в нього будуть квіти(чи в ті часи даруватимуть чіпи до персональних роботів?;)))як буде чекати, виглядати мене з різних сторін парку. Може він навіть спитає мене яка година(теперішня суцільна мобілізація забрала трохи романтики, раніше так мило було дивитися, як хлопчина з квітами, нервово запитує у перехожих, яка година, але може той виявиться забудькуватим і забуде свій телефон дома)) -- і я гляну на маленький годинничок і скажу годину, а може між нами зав'яжеться розмова і ми поговоримо на філософські теми (ну, наприклад, чи здатні комп'ютери самі себе навчати, або чи є в роботів сумління))потім він залишить мені квіти і побреде додому, думаючи про те, який непостійний світ загалом, і дівчата, що не приходять на побачення, зокрема.)) А може все буде трохи не так і ми сидітемемо за сусідніми столиками в кав'ярні чи прогулюватимемось поруч на виставці.
Ви не зрозуміли?! Мені завжди буде 20 років!!! :)))))