October 5th, 2009

(no subject)

В нашому лісі крім білок, зайців, жабок і дачників водяться ще вєсьма странниє лічності. Але перше про ліс.
Ми ходили палити ватру -- бо нам чогось здалося -- що то сьогодні холодно. Ну назбирали дров, вони гарно загорілися, бо вітер і суха погода і сидимо, тільки час від часу підкидаємо або вогонь ворушимо. І якось сьогодні так вогонь потріскував, ніколи ще так не чула, ну може тому, що була зайнята шашликами-горіхами, а може справді він сьогодні чомусь так тріскотів але згадалися мені книжки про мандрівників, де вони кидали в вогонь бамбук, бо він голосно тріскає і відлякує хижаків. В нашому лісі хижаків нема( а жаль, відлякували б туристів-авантуристів), ми собі просто сиділи слухали, то так затишно. І що ще -- дуже багато іскр летіло з вогню -- то так гарно, майже як в карпатах, але скільки я не уявляла -- уявити, що то карпатська ватра мені не вдалося. Може розмір не той, а може для цього просто треба поїхати в Карпати. Десь є навіть народна прикмета, що означає, коли іскр багато, але я вже забула. Дрова завжди одні й ті самі, з навколишніх дерев, а іскри -- сьогодні вперше.
І от. Сидимо -- вже темніє, біля нас на сусідній галявині якийсь хлопець з дівчиною вогонь палять, ніц не смажать, просто гріються. то так романтично, нам їх видно через траву на фоні вечірнього неба -- вогник і силуети, аж тут чере їхню галявину йде якась жінка з дітьми, їх минає, біля нас стає -- діти би собі далі йшли -- а вона -- то ж наш горішок, наш горішок, (бо ми далі під горіхом) і діти сідають на пеньок(якраз туди весь дим валить, бо ми випалили дрова і палили листя) вона їм ніц не каже(!) -- стала від нас метрів чотири стоїть ми собі спиною повернулися, гріємось, стоїть хвилин десять, спитала яка година ми сказали далі стоїть на дітей уваги не звертає, діти собі в диму бавляться, тут я йду збирати далі якісь дрова, назбирала вертаюся і от підходжу і бачу вона щось в вогонь кинула -- питаю шо? кажуть папір якийсь, але то вже темно, толком і не видно. шо вона там кинула, і от коли вона то кинула, зібрала дітей -- і пішла. І я тепер в роздумах -- странновата якась тьотінька...
Вирішила, що тепер палити вогонь буду в дебрях, і охороняти його теж, а інші хай дрова збирають)
А коли йшли назад -- то побачили такий величезний місяць між деревами -- я ще в лісі такого місяця не бачила -- ну як в кіно, але якийсь він такий... акварельний)))
А хлопець з дівчиною ще там лишилися -- і мені цікаво ЩО вони палили -- бо в них вогник був більше від нашого, а ми перед тим всі дрова в окрузі визбирали)))
Але то так класно -- коли на цілий великий темний осінній ліс є маленький вогник і біля нього тепло, біля нього життя, а більше певно ніц і не треба :)