October 4th, 2009

Шерше ля фам! ;)

Завжди мені хотілося зробити собі зачіску в стилі 30-х, але ніколи не вдавалося. А сьогодні не вдалася зачіска, яка була запланована на сьогодні(сорі за тавтологію), але те, що я потім з неї зробила, рятуючи ситуацію, вийшло якраз в стилі 30-х. :))) І так воно мені класно -- аж в голові думки інші! Тільки не знаю, чи ще раз таку вдам -- бо то вийшло ненароком і навіть не знаю як)
А тут біля нас кожну неділю молдавани привозять з Турції(глобалізація, еге ж))) одяг. Ну і я побрела туди в пошуках голубого светра з синіми котиками, бо то моя рожева мрія(таки да, зовсім в мене інші сьогодні думки))) Голубого светра не знайшла, зате знайшла м'ятний, якого мені теж давно хотілося. Ну і далі ходжу в пошуках, а одна з продавців(а вони говорять по своєму) -- у вас такі гарні курфюри -- то вона про волосся, вкладене хвильками, я їй пояснила,як то ненароком вийшло, а вона щось пробує сказати і видно, що їй тяжко підбирати слова, я розібрала щось на кшталт трицяті і Франція. Ну я зрозуміла)))
І ще багато людей так поглядали зацікавлено, я аж пошкодувала, що пішла гуляти в ліс. а не в місто))) Вже додому повертаючись зловила себе на тому, що я всім хлопцям. що зустрічаються по дорозі, бісики очима пускаю, навіть футболістам на площадці, що за мною не спостерігалося десь з весни.))) Сьогодні був сильний вітер, хоч і теплий, раніше, дивлячись знизу, я все думала, що вітер колише тільки маленькі. верхні гілки, а сьогодні вилізла на своє дерево, і вже не знизу, а з висоти приблизно середини дерев, побачила, що хитаються і грубезні стовбури. І то так класно, коли стоїш високо. під тобою тільки гілка, і всюди навколо вітер, все хитається, рухається, світ живе, і якби серед гілок був шлях і орієнтири, то не було б ніяких орієнтирів, бо все що разу інакше, і кожен раз треба було б рухатися по-іншому.
А ще я напевно походжу з якогось племені маленьких сонцеїдів, бо коли притулюся до своєї берези, а в обличчя мені світить сонце, то я його не просто вдихаю, я його наче п'ю і не можу напитися :)
кава

Кава

Є речі, які мають ставатися в певні дні, для них там навіть зарезервоване місце, але стануться вони чи ні то залежить від нас.
От я сьогодні мала бути в місті, мала бути картинна галерея, прогулянки центром, вітер, що підіймає листя з бруківки, улюблена кав'ярня, кава в маленькому горнятку і завіконний світ. Це я зрозуміла вже коли гуляла і переплановувати було пізнувато. Але мені досі здається, що там щось на мене чекало -- ну не знаю, осяяння, думка, враження, щось, що мало бути на сьогодні моїм, і так і не дочекалось.
Але я знайду спосіб надолужити як не в той то в інший спосіб :)

Ніч така чорна й тягуча, мов кава із карамеллю
Солодка, гірка, гаряча і пара неначе подих
Торкається уст несміло, цнотливо, думки не знімають одяг
Думки не вкладаються спати на сам краєчок постелі.

Лиш б’ються крильми у вікна і в’язнуть в чорній патоці
Хмеліють від запаху кави, танцюють гарячий танець
І їм ні злетіти ні впасти з тонкого шматка порцеляни
Не вільно, лише по спіралі робити однакові кроки.

А хочеш твоє майбутнє вгадаю по чорній каві
Що було, що є, що буде – я скажу лише хороше
Хороше теж має право, щоб жити цієї ночі
Щоб гріло щось аж до ранку, нереальне, як тепла пара.