September 27th, 2009

кава

Вони існують! І це не фантастика! )))

Буквально вчора думала про то, як би то добре було мати светер з котиками. Але чомусь мені в то до кінця не вірилося. А сьогодні побачила светри з котиками. Правда там якість була не дуже , то ж я не купила. Але сам факт – вони існують! А значить цілком реально, що на другий тиждень привезуть якісь інакші светри з котиками, які мені підійдуть. А мені би хотілося голубий з синіми котиками. Чомусь з усіх кольорових котів сині мені найбільш до вподоби – може тому, що вони здаються такими нічийними і сумними, що аж посиніли. На світі такі хороші речі стаються просто так, що тільки встигай помічати.
Осінь така тепла – по літньому – а повітря цілий день таке свіже, як вранці. Як от коли йдеш рано навесні до школи в випускному класі, і думаєш – скоро я вже ту школу закінчу, а попереду ціле життя, і сидиш на уроках, вже не думаєш про навчання, а просто про те життя, що настане. І так тобі ранково цілий день.
Такий день – що хочеться літати. Підійшла до своєї берези, притулилася до теплого стовбура, а там зі всіх боків дим, і видно, промені сонця, що через листя пробиваються. Листя ворухнеться – і вони. Їх було десь з сім. І ми з ними танцювали. Вальс. Віденський…

Солодкий запах груш і теплий поцілунок
Терпкий, немов вино старе тече по жилах
Бринить у серці тихо вальс на літа струнах
А сонце-ювелір золотить шкіру.

І підіймає вітер вище сонця й неба
Вже чуєш волі крила за плечима
Лиш руки терпнуть…Тіло просить лету…
І просто синє небо п’єш очима…

На тому дереві, де треную міцність нервів, пройшлася по боковій, в два рази вужчій від основної, гілці. А вона ще вище від тамтої, трималася за всі прутики, за які тільки можна було – але пройшлася!
Але й тут не обійшлося без люжки дьогтю. Сидимо – якийсь дядько обійшов галявину, постояв, кудись пішов. Через п'ять хвилин приходить ще з одним дядьком і жінкою, і п’ять метрів від нас починають розпалювати вогонь. Ми кажемо – вам обов’язково тут, навколо ж в лісі повно місць. Вони – а всюди зайнято( а то самі видні місця зайняті, а якщо пошукати – то повно є, та й що тим молодим хлопам облаштувати собі нове місце). Тут я їм вже показала одне місце, про яке мало хто знає, воно дуже класно облаштовано, там навіть столик є, думаю, нехай, може вступляться. Вони пішли – а там брууудно, і сонечка нема.))) Та ж приберіть!) Чую, щось між собою говорять, типу ми і так підемо через 10 хвилин і все таке, і обізвали нас одним словом, але врешті-решт пішли. Я такого слова не знаю))), подзвонила до знайомого, який на таких словах знається, він теж не знає. Так що мій словниковий запас збагатився ще на одне слово))).