September 24th, 2009

З жасмином зелений чай... (с)

Нарешті розжилася зеленим, жасминовим чаєм. Заварила велике горнятко, і п’ю його з капучіновим тортом. Дивне поєднання смаків, зважаючи на те, що люди надають перевагу чомусь одному а я люблю і те і те, і досі мені не вдавалося сумістити – а сьогодні – вдалося. Кава-чай… Чай підіймає догори своєю ароматною парою аж до хмар, а кава заставляє шубовснути вниз, у сам вир чогось, ще не знаю чого. Чай дозволяє розслабитись і спокійно рахувати секунди, зосередившись на собі, а кава – бігти, спішити, доганяти, комунікувати з кимось, недовго – поки не вивітрився післясмак. От обговорити щось за кавою – то зовсім інша річ ніж за чаєм. В каві ніби заключена якась магія, якась вона така густа, тягуча, немов жива субстанція, людина – що п’є каву – загадка. Може вона чекає на когось, відпочиває, обдумує свої справи, наважується на рішучий крок, або… просто насолоджується смаком кави. Коли п’єш каву – то наче одночасно ти спілкуєшся з усіма, хто її зараз п’є – на роботі, вдома, на прогулянці чи в затишній кав’ярні. Чемно просиш дозволу приєднатися до розмови, чи просто собі сидиш і слухаєш, хочеш – довгі життєві історії, хочеш – про подорожі, чиїсь плани на день чи таємні сподівання… Допиваєш горнятко – і повертаєшся до реального життя, відкладаєш історії на потім, легенько струсивши їх на долоню і підставивши вітру.
І залишаться легкі спогади – як післясмак кави…

p.s. от не знаю, чого це я про каву, хотіла про чай))) Взагалі щось останнім часом підсвідомість включилася, а розум ще за нею не встигає.

пост мав бути зовсім-зовсім не про то))) але вже раз йому захотілося створитися саме таким, то має право на існування)

(no subject)

Люблю розгризати помідорні насінинки, коли вони мені попадаються в салаті, але не люблю насінинок перцю – бо вони гіркі і пекучі. А сьогодні мені така попалася… От я завжди знаю, хто чистив перець на салат, не будем називати імен, але ми з мамою чистимо перець акуратно…)))
І ще одна, не дуже приємна гастрономічна несподіванка. Було вирішено сьогодні сходити на шашлики, але м’яса серед тижня в нас на базарчику нема, пішли в супермаркет, купили лапки. Але на шашлики піти не вийшло, вирішили їх так потушити, і от, коли вони нагрілися – стало ясно, що вони не свіжі. І я думаю – як то класно, що нам не вийшло піти на шашлики, бо там за димком, на вулиці ми б і не вчули, ще й би наїлися їх добре не просмажених.

Collapse )