September 11th, 2009

Цитати тижня

Цей тиждень став знаменним таким цитатами.
Реклама якихось ліків по телевізорі:
«У нас в сім’ї п’ятеро людей, ще й свекруха. (Очевидно свекруха то геть іншопланетна істота, зовсім не з раси людей))

Оголошення на сайті цифрової техніки
«УВАГА!!! Ціни на сайті можуть відрізнятись від цін на вітринах магазинів» (кращої антиреклами годі й придумати)

А це вислів якогось політика. «Україна перебуває в глибокій і великій… небезпеці»(Так-так, він затнувся на тому місці, підбираючи слова, але ж від підміни понять їх значення не міняється, isn’t it?)))

(no subject)

Гуляла пізно ввечір на балконі – дивлюся – білі кошенята вилізли на дах тої будови, де вони живуть. Сидять собі під ліхтарем, чекають на кицьку. Мені здається, що вони ще жодного разу не були на землі – там на даху – то є їх маленький котячий світ. Їм звідти все видно і то наче підкреслює, протиставляє їх маленький світ – тому великому світу навколо. А кицька вирушає на нічне полювання чи то променад. І одне кошеня сидить на самому краєчку того даху, і дивиться за нею, за кожним її кроком – і той ліхтар – ніби велика настільна лампа в іграшковому світі, що ожив. Кицька ходить по перилах сходів(там сходи в садочку на другий поверх) і на стіні тінь – наче ще одна кицька йде за нею в слід. Отак вони і ходять – чорна і біла кицька, і кицька-тінь теж безперечно чекає вечора, щоб знов ожити і вийти на прогулянку. В її котячому світі тіней теж є свої небезпеки – інші тіні, фари машин, а то й взагалі ліхтар вимкнуть – і ким тоді буде тінь без світла?
Кицька вирішила, що вже нагулялася, вискочила на дах, а то кошенятко підбігло до неї, і так нявкає голосно, аж мені на балкон чути. Розказує, як воно без неї скучало. І треться так біля неї, і носиком так її в носик цьомає і хвостиком крутить, ну так тішиться – як дитина. І от вони походили-побродили по тому даху, повсідалися разом і сидять, а спати не йдуть – хто ж спить в таку ніч. Їм затишно, їм добре поруч, вони знають, що тепер вже ніхто нікуди не збирається – можна хоч до ранку сидіти. Головне щоб разом.
Я за ними спостерігала, і мені якось так спокійно – ніби то я прийшла кудись в гості, сиджу собі в затишній кімнатці і розмовляю про щось хороше.