September 4th, 2009

ельфійка

(no subject)

От після дощу ліс зовсім не такий, як коли світить сонце. Він наче зачаївся, принишк,здається, що життя в ньому зовсім завмерло. Але якщо уважно придивитися, то можна побачити в ньому зовсім інші виміри життя. Листочки на деревах як маленькі долоньки з водою. Найулюбленішим заняттям в дитинстві було – от стане хтось під таким мокрим деревом після дощу. А ти за гілку вхопиш – на нього потрусиш – і дьору щодуху! )))
Дерева навіть шумлять якось інакше – листя мокре і важке. І трава пригнута додолу, а на ній насиляно багато кришталевих крапельок – як намисто. А павутинки під деревами всі всипані мікроскопічними краплинками, наче фата, розшита діамантами. Красиво, але павуки незадоволені, вони теж мокрі, замерзлі(мені чомусь здається,що вони мерзнуть) і зляться, що ніяка здобич їм не попадається, бо всі комашки поховалися. Сидять собі десь під листям, наче їх і нема. Після дощу добре ловити метеликів, бо вони мокрі, і не годні швидко літати. Ховаються по різних шпарках, але я знаю, де шукати))) Минулого року принесла одного додому, посадила на вазонок, він висох, відігрівся і шусть за шафу. Я думаю, ну, нехай прийде в себе. Капнула йому дві крапельки меду на тарілочку, поклала на вікно і лягла спати. Рано мене розбудило якесь незрозуміле шебуршіння за шафою. А він прокинувся (тепер я знаю що метелики прокидаються в 5 год ранку)), захотів вилетіти в вікно і заплутався в фіранці. І так голосно лопоче крилами – ніби налякати хоче. то тільки на природі здається, що метелики літають безшумно. Визволила я його з тієї фіранки, але він далі і далі то за шафу—то до вікна. Ну от чого тобі не сидиться? Та сиди собі на вазонку, їж меду скільки влізе, а як гості прийдуть – то хай роти розкривають від здивування) А тут ще й кіт почув здобич(кіт в мене мисливець, ловить на балконі метеликів і не їсть, а приносить до хати!) то ж мені прийшлося віднести того метелика в ліс і відпустити. сподіваюся, що він вдало перезимував.
ельфійка

Літати

Вірш для однієї дуже хорошої дівчинки!

Якщо хочеш літати, то треба літати
Так високо, як лише вистачить крил
І вниз не дивитись, слідів не шукати
Бо той, хто літає, не лишає слідів.

Якщо хочеш співати, то треба співати
Так голосно й сміло, а може проснеться
Той, хто від слів цих не зможе вже спати
І пісня над світом твоя рознесеться.

Якщо хочеш любити, то треба любити
Так віддано, щоб не чекати любові
Любити, як дихати, думати й жити
Без страху назавжди попасти в неволю.

Якщо хочеш сміятись, то треба сміятись
Так весело й щиро, щоб все, що навколо
Сміялось у відповідь. І не зважати
На місце, події, плітки і погоду.