September 2nd, 2009

(no subject)

йшла сьогодні попри базар, почула знаменатєльну фразу -- якщо нема ковбаси -- то нема шо їсти)
і згадалась мені така повчально-назідатєльна історія. в студентські часи підробляла я якось промоутером і в одному магазинчикув ковбасному відділі дивлюсь -- аж стоїть в вітрині ковбаса, така сумна, зморщена, посіріла-посивіла від довгих літ. І тут одна продавець каже: "йду робити реанімацію ковбасі"))) я вся увага, а вона взяла фляшку олії(між іншим не відкривану), якусь ганчірочку(правда чистеньку, тут нема шо зауважити) і почала натирати ту ковбасу! Ковбаса заблищала, заусміхалась на цілий магазин, зачервонілася-зашарілася аж, одразу стала помітніша. І її поставили на саме видне місце на вітрину.
Як склалася її подальша доля, я не знаю, бо на наступний день я працювала вже в іншому магазині. Але з того всього я зробила висновки)))