August 20th, 2009

І ще трошки сінематографічного

А то знов забуду.
Дивилася недавно фільм "Карамель" ліванської режисерки. Через це, власне, і сіла той фільм дивится, бо цікаво було, яке в них взагалі кіно як жанр, і яке ж кіно дозволили знять там жінці. Класне, миле, провокаційне(як на їхній устрій).
Там описується історія чотирьох жінок, які разом працюють в перукарні, кожна зі своїми клопотами і світобаченням. Кіно про жінок.
Далі розказувати не буду, захочете -- самі подивитесь)
але один епізод, який мені сподобався, і як на мене вартує якщо не цілого, то хоча б половини фільму там одна з тих дівчат зустрічалася з чоловіком, а в неї був закоханий молодий гаїшник(вона завжди порушувала правила, він виписував їй штраф, а вона ті папірці викидала))) і от вона говорить з своїм хлопцем по телефону біля вікна перукарні, а міліціонер сидить в кафе навпроти, дивиться на неї і теж з нею говорить вона в телефон "привіт" і міліціонер"привіт", вона"як в тебе справи" міліціонер "ти так гарно виглядаєш", вона "я за тобою скучаю" і міліціонер "ти мене навіть не помічаєш, а я сюди ходжу тільки заради тебе" -- ну такий романтичний епізод! :)))

А ще сьогодні дивилася фільм "Русалка". Початок не бачила, дуже світле кіно, правда з трагічним кінцем, для мене той задум режисера так і лишився загадкою, треба сказати комусь, хай мені стягнуть, подивлюся початок.

А що я ще зауважила -- коли показують якийсь детектив, і там слідчий фоткає все на камеру, і особливо в старих фільмах, там такі фотоапарати, типу зеніту, що треба кожен раз різкість наводити, а вони фоткають з різних відстаней, а різкість не наводять! :)))

(no subject)

Сьогодні мила нові двері. Вони і виглядають краще, і відкриваються легше і ще, як виявилось, їх і мити легше, ніж старі. А ще в кімнаті пахне новим деревом. Двері радують мене зі всіх своїх боків. А ще збулася моя шкільно-студентська мрія – в них є замок! Можна закритися з середини, але з іншого боку їх можна і замкнути ззовні))) Ну, але для мене то вже не так актуально, як раніше, хоча тішить те, що мрії здійснюються! :)

А ще впіймала в лісі метелика. Їх добре ловити восени, коли похолодає, і вони вже не такі жваві. Але цей спокійно дав себе зловити, ну я його потримала трохи, загадала бажання і випустила. А взагалі-то в нас Головний Мисливець за метеликами то мама, до неї вони самі в руки лізуть, в буквальному сенсі, мені приходиться побігати)

Чомусь згадую Спаса. Ні, відсвяткували класно, але я згадую, як то було, коли я була мала, і до нас кожного Спаса приїжджала бабцина сестра, яка жила за 30 кілометрів, а потім приходила ще дідова і ще якісь родичі, і всі приносили різні пляцки)) і сиділи, говорили, розказували всякі історії. Причому частина історій була таких, які повторювалися з року в рік, а частина нових. Так от, я чекала чомусь саме тих старих.
І то було так класно, але тоді то ще так не усвідомлювалось, тоді то було нормально. І взагалі здавалося, що чим далі – то все буде класніше)), і було так цікаво жити, щоб побачити, як то буде)