August 6th, 2009

(no subject)

Коли ведучі в новинах по завершенню ефіру кажуть: на все добре, чи бувайте здорові, то я їм завжди відповідаю: і вам того ж)))
А що -- я ввічлива :)))

Обіймаюся з тишею

Обіймаюся з тишею, й сон відганяю до завтра
По краплинах на вікнах відгадую, що несе день
Цокотять й поспішають кудись наче вектори стрілки
У годиннику. Їм би аж так не спішити
«Ви б почекали годинку чи дві!» та вони так азартно
Й невмолимо летять, наче стріли, що цілять в мішень.


Загортаюсь у хмару, хай світ зачекає ще трохи
Поки не розгадаю майбутнє й не вимию вікна до блиску
Щоб знов можна писати і можна хоча б щось змінити
В подіях, в житті і у розкладі, якому не сила коритись
Збираю ці краплі у чашу й до лоба притулю вологі
Холодні компреси із сліз, їх від дум процідивши.


Залишаю минулому ключ, а майбутньому двері
Ледь прочинені, хай завітає в гостину.
Я наллю йому чаю з жасмином і медових цукерок
Покладу досхочу. А натомість секрети
Ті, що дощ нашептав намалюю собі аквареллю
Й заховаю до завтра в альбом цю ранкову годину.

(no subject)

Тут такий дощ почався -- що ого! Я як завжди на балкон, бо то так класно, коли дощ ще тільки починається. Дивлюся як люди реагують -- хто тікає, хто чимось накривається, найприкольніше дітиськам -- вони збираються під підїздами(в середину не заходять) і перегукуються через цілий двір))
А одна дівчина просто йшла, підняла руки догори і ловила каплі. Напевно їй було дуже далеко додому, вона вирішила, що все рівно змокне, тож просто собі насолоджуалась дощем.
А я собі подумала -- ті люди, яким далеко до мети, мають більше часу втішатися подорожі.
Хоча мені здається, що тішитися реалізованій меті набагато приємніше, ніж тому дооовжелезному шляху)
А дощ напевно надовго -- то завжди видно надовго -- чи ні. Як надовго -- то хмари тиснуть, такі грубі, як ковдра з вати. От зараз саме такі.

Ти в них віриш – а значить, вони десь живуть.

Коти-летуни

Слова: Василь Чудик
Музика: Василь Чудик

Знаєш, хочу тобі розповісти,
Що на тижні в один із захмарених днів
Я тобі покажу у брудному зимовому місті | (x2)
Справжніх сірих котів-летунів. |

Ми підемо удвох, нечутно взявшись за руки,
Розуміючи все без даремних облудливих слів,
І побачим сумних – бо ж так скоро хвилина розлуки – | (x2)
Справжніх сірих котів-летунів. |

Стане сумно і нам, та ніяких пояснень не треба.
На порозі весна, і час вирушати на схід;
І за мить у брудному зимовому небі | (x2)
Ми побачим чарівний котячий політ. |

Що з того, що котів цих колись я придумав у пісні;
Їх немає в природі – це скаже нам кожен, мабуть;
Я тобі покажу їх в брудному зимовому місті; | (x2)
Ти в них віриш – а значить, вони десь живуть. |

То моя найулюбленіша пісня В. Чудика.
І навіть не тому, що про котів, а тому що про мрію
Більше -- тут http://www.pisni.org.ua/persons/414.html