August 3rd, 2009

Цвіркуни

Мене дивують люди, які йдучи на природу беруть з собою радіо, або включають колонки в машині.
От зараз почалася пора цвіркунів. І я в ліс ходжу щоб їх послухати. Кожен раз беру з собою когось нового, а вони кажуть що їх такий спів на одній ноті нервує.
А я там чую багато різних нот! І в кожного цвіркуна різні тембри голосу, а як вони починають співати хором – мені то навпаки заспокоює нерви. Я би слухала їх цілий день. Вкотре мені бракує диктофону, але то напевно треба високочутливу апаратуру, ми раз спробували записати на телефон – не те.
І от приходжу їх послухати, заплющую очі, і уявляю собі що я далеко-далеко від цивілізації(наче в Стругацьких) – гріюся на сонці, вітер шумить наче в степу або на морі(звідки на морі взялися цвіркуни – то не важливо))) і відчуваю як світ дихає, відбувається кожної секунди.
І вони мене самі ті цвіркуни знаходять – в нас з ними якісь особливі стосунки) Навіть не в лісі, а внизу є дитяча площадка – ми деколи сидимо там на лавочках – стриб-стриб підскакують до мене такі великі жирнючі коники. Пересіла на іншу лавочку – вони за мною.
Я би собі принесла одного до дому – але моє захоплення ними ніхто не поділяє)))