July 22nd, 2009

Експеримент

От не знаю де посеред літа, але я начебто десять днів тому простудилась. Ну покашляла-почхала, попила трохи таблеток, пішла здала аналізи -- так собі, пила ще всякі антибіотики від всього, кашель-чхання припинились, стала почувати себе краще, пішла сьогодні здавати аналізи -- а вони ще гірші... а-а-а... вирішила цілий тиждень ніяких ліків не приймати, а потім здати аналізи знов...
хороше рішення, але тепер мені стає страшно, мабуть буду кожного ранку прокидатися, і прервіряти, чи я ще жива
Ну, з одного боку експеримент, але хіба їсти ліки невідомо від чого це не ще гірший експеримент?
Скажіть, що все буде добре?

(no subject)

назбирала вчора в лісі квіти, якісь такі чудернацькі, схожі на бузок, але то не кущ. І вони нічим не пахли, просто красиві.
А як ніч постояли в вазі, то на ранок запахли такими дуже класнми чоловічими духами, не знаю як називаються, але як на вулиці проходжу мимо когось, хто ними надуханий, то аж настрій піднімається. Тепер ходжу біля тих квітів, як кіт біля валер'янки, і муркочу.

А завтра знов буде літо

А завтра знов буде літо і літу треба всміхатись
Шукати в травах суниці і хмари збирати в пуделко
вінки заплітати у коси й стрибати вночі через ватру
І мальві красивій та пишній ясне показати люстерко.

А ще відпустити треба на волю думки й турботи
На хвилю ходу спинити й з головою пірнути в небо
Розчинитися в ньому зовсім і збирати цілунки сонця
Що веснянками вкрили шкіру і теплом зігрівають вени.

І хай видається, може, дощі, сіра мла й тумани
Не скінчаться, й ніч ця темна, так тягнеться – не спинити
Та думка одна, мов промінь, дає дочекатись ранку
І серцю шепоче стиха, що завтра знов буде літо.