June 30th, 2009

(no subject)

От люди бувають двох типів -- ті які ніколи нікуди не спішать, бо звідкись знають, що вони все встигнуть. І ті, що їм постійно здаєтья що вони не встигають зробити все те. що хочуть. Я напевно належу до других. Просто я стільки всього хочу, попробувати, побувати, дізнатися, ще й вникнути досконало, що мені би десь треба прожити років з триста. Пів царства за еліксир довголіття)))
А от ті люди, які думають, що все встигнуть -- вони нічого такого не хочуть. І от я думаю -- хто більш правий.
А світ було створено взагалі за шість днів...

А ще одну таку штуку помітила. От ми гуляємо в лісі -- там раніше були дачі. Ну тепер вже вони здичавіли, але видно де була в кого полуниця, то тепер ще можна знайти де-не-де. Вона вже не смачна, водяниста і квасна, ми пару раз пробували збирати, але воно зовсім не то. а трохи далі є ще дачі, які люди обробляють, і йдуть додому якраз через ліс.
Ну і я побачила картину -- йдуть люди з своїх дач. з відерками полуниці, нормальної, смачної, і нагинаються шукати ту здичавілу лісову!
А потім нарікають, що їхню полуницю слимачки погризли. А що їм робити, якщо ту дику полуницю зібрали -- от вони і повзуть до дач.