June 3rd, 2009

Вже зовсім літо...

Ну так от. Ті пиріжки, що мали мясну начинку вийшли просто на диво, а от з овочевою щось не дуже. А тісто -- одне і те ж саме. Чому так -- залишається для мене загадкою.

А вчора написався такий вірш:

Вже зовсім літо, шепоче листя
Колише тіні і місить тісто
Із пахощів, пилку і квітів
Пече з них паляниці й дітям
Маленьких янголів солодких.

Шукає літо нові дороги
Мякенький килим стелить під ноги
З трав і волошок. За виднокраєм
Здається знайдеш, те, що шукаєш
Та де ж він, край той.

І сотні квітів в нових уборах
Співають пісні Купалу й в коло
Вінки сплітають і їх купають
В небесних зорях, що вниз падуть
І землю рутою засівають.

А запах липи бентежить ночі
І сон од вікон жене. Неспокій
Якийсь розлитий в повітрі, наче
Крізь сміх щасливий от-от заплаче
Росою яблуня в дворі.

Шумлять потки, співають літу
Холодну пісню снігів і криги
Та їм ніхто вже в ці дні не вірить
І важко котять могутні хвилі
Аж в Чорне Море із синіх гір.

А сьогодні садила сіяла кабачки на балконі.