May 28th, 2009

Про котів, минулий час, травневий дощ та смажені сосиски...

Я таки живу в минулому. Це я помітила, коли вирішила все-таки перегорнути сторінку перекидного календаря на стіні, там був за місяць квітень дуже гарний, руденький котик, ну простоАльфова мрія(хто іще не второпав -- так-так, я обожнюю котів, у будь-якому виді і в будь-яких кількостях), і він мені настільки був до вподоби, що я навіть не перегортала сторінку, а травневий котик якраз гарно передає мій теперішній настрій. квітневий настрій-то давно вже пройшов!

Я розумію, чому я живу в минулому. Я живу в хорошому минулому, бо я там іноді ховаюсь від реальності, а ще іноді стараюся заново перебудувати життя відштовхуючись від цього. Але чому я також живу і в сумному минулому?! От цього я зрозуміти зовсім не можу...

...Вчорашній дощ зруйнував нам всі плани піти в ліс на пікнічок. а ми з мамою припасли собі таких гарних дров по дорозі...
Зато після дощу гарно ходити по калюжах(ні, ну по калюжах звісно ходити дуже не гарно, і чемні люди собі цього ніколи не дозволять, але...), от ти йдеш собі і так "хлюп-хлюп", а капельки води -- "Бризк!", аде іноді трапляються калюжі глибші, ніж здається на перший погляд, і тоді це звучить "бульк!", а коли повіє вітер, то з дерев обтрушуються каплі отак "шурх-шурх".
Одним словом весело. Тільки от десь я простудилась і тепер мене ковбаситиь, темперетура, ломить всю -- хочеться замотатися в ковдру і дивитися якесь файне кіно без звуку, а натомість включити собі музику без слів.