May 19th, 2009

Передгрозове...

На заході збраються хмари, і в них, очевидно, серйозні наміри. Значить прогулянка відміняється. і я залишуся без букета. Треба було вчора собі назбирати, а я думаю -- ще букетик конвалій цілком пристойно виглядає.
В лісі вже цвіте липа, навіть пуп'янки викинула малина. Ще такого не памятаю, щоб так швидко одразу все цвіло. І жасмин скоро цвістиме. Я памятаю раніше весна приходила якось поступово, можна було насолодитися кожним її етапом, і коли щось одне цвіте. то воно відцвіте -- починається щось інше. А зараз -- все гамузом, із зими одразу починається літо, весни всього один місяць. Не встигаєш зрозуміти, звикнути, а вже починається щось нове і треба бігти, доганяти, щоб не випадати із загального потоку. А раніше можна було просто посидіти, спостерігаючи, як весна змінює один за одним свої шати...
Я пам'ятаю, як в дитинстві, перед грозою, очікуєш чогось такого, ннезвичайного, вглядаєш і по кольору хмар стараєшся передбачити, якою буде гроза, думаєш, чи надовго. А потім сидиш, слухаєш дощ, і так затишно ігарно, все на свті йде своїм ходом, весна займається своїми справами, ти -- своїми, і ви є глядачем один для одного -- ти милуєшся нею, а вона співає тобі пісні...