January 20th, 2009

Заспівай колискову

Заспівай колискову, хай навіть не знаючи слів
Без мелодій, куплетів і приспіву. Згодиться й так.
Я лиш хочу, щоб в темній кімнаті твій голос бринів
Розганяючи тишу і сутінки геть по кутках.

Заспівай, не лишивши простОру набридлим думкам
Щоб зігрілися руки і ноги, й душа стала тепла
Щоб між плетива струн і дзвінкого тремтіння октав
Загубилась назавжди і згасла самотність нестерпна.

Поверни у дитинство на кілька хвилин, хоч на мить
Подаруй мені спокій і віру у те, що все добре.
Що попереду все ще. Що серце й душа не болить.
І що завтра прийде новий день. Ось про це заспівай колискову.

Тепла зима

Тепла зима з теплим котом
І теплим чаєм в великім горнятку
Це заперечення всім, хто вважає,
Що нема вже тепла на цім світі.
Та воно заховалось напевно
В рукавицях і шарфиках плетених
Або слоїках жовтого меду
Що щасливий є кольором сонця
Нагадати іншим про літо
Через те він такий солодкий
Бо бажає всім лиш здоровя.

Теплі руки дарують іншим
Промінь спокою і довіри
Пригортають до серця ніжно
Захищають серце від снігу
Розганяють свинцеві хмари
Прикрашають небо зірками
Мов ялинку зелену до свята
Їхні доторки ніжні. Ласкаві
Можуть сум назавжди прогнати.

Теплий плед із далеких країн,
Демонструючи їхні узори,
Нагадає, що зовсім вже скоро
Знов тепло відчинятиме вікна
І весняний, пустотливий вітер,
Підглядтиме в них ненароком.
Ну а поки –
Дивлюсь фото з минулого літа
І планую далекі поїздки
До країн, мною ще не відкритих
Екзотичних, таємних, міфічних,
Що показує нам телевізор
Приміряю майбутні фасони
І придумую новий в них образ
Що б надав мені трохи серйозності
І, можливо, веселощів трохи.
Загортаюсь щільніше у плед
І тепер вже напевно, Морфей,
Розповість мені казку про літо
У тепло, як у кокон сповиту.