Петрик

Двоє хлопців, десь може клас 3, вибігають-спускаються з горбочка в парку і кличуть якогось Петрика. Яке гарне імено, думаю я. Оглядаюся, що ж то там за Петрик. Меленьке собача кокер спаніель. Таке прикольне - ну точно Петрик. В хлопців дивна манера виховання : бігом-до мене-сидіти-поруч-побігли випалюють на одному дусі. Тут не те що Петрик, тут центральний компютер НАСА зависне. В них є ще один песик, то вони їх повідками звязали, куди один песик біжить - туди мусить бігти і другий. Готуються певно до експедиції на санях)) Але яка в тих дітисьок гарна українська мова була, ммм)

На нашій околиці зявилася реклама, така що світиться і блимає і в ній міняються картинки. Тепер ми майже як Таймс-сквер))
Tags:

The Shallows: What the Internet Is Doing to Our Brains

Якщо коротко, то у нас є довготривала і короткотривала память. Читаючи книги (паперові) або навчаючись ми тренуємо довготривалу, серфінг інтернетом, перехід по лінках, читаючи ту ж саму книгу в стислому переказі - задіюємо короткотривалу. Коли короткотривала переповнюється, відбувається наче зависання оперативки, як наслідок - погіршення концентрації уваги.

Підсумки року

Давно в жж не писала, аж дивно і воно зовсім не пишеться. Дивний був рік. Якийсь складний і по настрою, і тато хворів. Лікувала зуби. Дорого( А потім я почала очі лікувати і перестала сидіти в неті крім роботи. Перестала дивитися кіно, читати електронні книжки - зате читала багато паперових. Але підсумки провести треба.
Їжа року - вареники
Напій року - кава з вершками
Відкриття року - ніц не відкрила...
Книжка року - Марсіанин (сподобалось, як він долав всі проблеми одну за одною і не впадав в депресію і прочу єресь) Фільм вразив менше, але теж ок.
Фільм року - не знаю, ніц, бо я балувана. Хіба може Еверест, бо я в кінці аж заплакала і Дикая з Різ Уізерспун. На Голодні Ігри навіть не ходила.
Фраза року - пішло все в с***у. Все, від чого мені було важко, я туди посилала. І зразу ставало легше :))
З подорожей - нікуди не їздила, окрім одного дня влітку в Дрогобич, тож містом року назвемо Львів.
Людина року - мама
Висновок року - хто за що дбає найбільше, те і має.
А ще це був рік букетів, бо вони в мене не переводилися починаючи з фіалок і закінчуючи осіннім листям. Мало фотографувала, бо зламався фотик, потім мені невдатно його ремонтували, потім я сама його трохи зремонтувала, наразі він в мене краще робить макро і пейзаж, ніж усе інше.

А взагалі от писала це і тільки-що подумала, що якщо ви зустрічаєте Новий Рік в своєму домі, ваші близькі здорові і поруч з вами, у вас накритий гарний стіл, у вас є друзі яким ви і які вам телефонують та вітають, то не такий вже поганий і рік. А всілякі ізлішества чи їх відсутність погоди не роблять. Отаке.

Тож з Новим усіх Роком і нехай збувається те, чого ви самі собі бажаєте!
Tags: ,

Дрогобич. Ч.6. Сакральні споруди

Думаю так буде цікавіше, ніж просто показувати все підряд, всеодно в один пост не вміститься. Отож, якщо йти від АС2, в напрямку центру, ми проходимо повз великий блошиний ринок, не знаю, чи то зараз так криза людей змусила,чи там завжди так було, але сумно дивитися на тих дідусів і бабусь, які виносять свої старі речі на продаж.

Далі ми проходимо біля церкви Андрія Первозванного

дзвіниця



та сама церква, хоч і сучасна архітектура, але мені вона дуже сподобалась. якась така гармонійна і сильна, і просто летить в небо

Read more...Collapse )

Дрогобич. Ч.4. Деревяна архітектура. Церкви та солеварня.

Якщо в двох словах чим для мене Дрогобич здався особливим та іншим від решти відвіданих міст - то двома церквами св. Юра (XV ст.) та Воздвиження Чесного Хреста (1613 рік), а також солеварним заводом, який тут ще з XIII ст. Вказується як найстаріше постійно діюче підприємство України, засноване в 1250 році.

Крім того і знаходяться вони всі разом, поблизу один від одного, тому і обєдную їх в один пост.

Почнімо з церкви Юра. Дзвіниця

Read more...Collapse )

Дрогобич. Ч.3. Нагуєвичі. Стежка І. Франка

Стежка І. Франка - це комплекс скульптур в лісі, стежка мощена каменем, багато лавочок навколо - мабуть для того, щоб письменники, що приїжджають на літературні зустрічі могли спокійно собі погуляти-відпочити, обговорюючи свої літературні справи.

Зразу показую, як правильно зайти, бо нам пояснювали, але ми все ж зайшли і пройшли той маршрут неправильно. Вийдете з музею і треба йти в сторону Дрогобича по дорозі. Йти-йти, минете гарні деревяні ворота з різьбою, але йдіть далі, поки не побачите, що дорога повертає направо, а наліво такий маленький зїзд (на фото просвіт в деревах в лівій частині фото). Отам стежка і починається



а оце попаде вам по дорозі раніше, але його треба минути

Read more...Collapse )

Дрогобич. Ч.2. Нагуєвичі. Хата-садиба І. Франка

Хата-садиба - це ще один музей в Нагуєвичах, побудована по опису самого письменнка в нарисі "Моя вітцівська хата"

«Моя батьківська хата була під солом'яним стріхом, пошита китицями з житньої соломи. Вона була збудована правдоподібно ще наприкінці XVIII ст. в часі першого оселення Нагуївської Слободи, а мати мого вітця десь у 20 рр. XIX ст. купила її з усім обійстям, з 12 прутами поля та усіма господарськими приладами. Звичаєм майже всіх підгірських хат вона була орієнтована вікнами на полудень, мала дві обори…В хаті було дві кімнати, долішня, де стояла глиняна піч, при ній припічок і запічок.»

Read more...Collapse )

No shopping

В Греції був вчора мітинг (вірніше два мітинги - один прихильників економії, інший противників). коротко: в Греції зараз ситуація, коли люди мають або почати економити і їм дадуть знову гроші, або якщо не економитимуть - не бачитимуть вони ніяких грошей. Так от - ті, хто вийшли на мітинг проти економії (за те, щоб і надалі так витрачати і нічого не думати) побилися з поліцією)) Причому зауважте - прихильники економії вели себе поміркованіше.
Воно-то виглядає смішно, але. Як же ж сильно суспільство стало споживацьким. Якщо не споживаєш - то ти ніщєброд і лох. І міліон міліон всього людям треба. А як на мене - людині треба міцну сімю з багатьох людей, таку як італійська. Тоді навіть скільки в тебе чого є не буде помічатися - там все спільне і тому всього у всіх багато. Хоч зараз може й італійці вже не ті, хто зна. А покупками люди заповнюють пустоту.
При чому навіть мода пішла відмовлятися від споживацтва. От на сайті флайледі і на інших форумах є навіть такий спеціальний рух "no shopping" Там люди ставлять собі часові рамки (місяць, рік) і на той час відмовляються від покупки товарів певної категорії, які не є необхідними. Косметика, одяг, походи в бари/ресторани і т.д. Ну звісно і тут перегинають палицю - є такі, що просто тупо прикручують усі гайки, а одній жіночці написали коментар: а для чого ви місяць на роботі працюєте, якщо себе не побалувати? Ну так блін - вона і балує себе здоровою їжею, тим, що живе в квартирі, яка їй подобається, спить на постелі, яка їй подобається, має світло/газ/воду, за неї все робить кухонний комбайн і пральна машина, сама в чистоті купається щодня і носить новий, незашитий одяг, який по сезону її гріє, або навпаки холодить. Має можливість дивитися кіно і читати книжки навіть з того ж компа. Оце все - невже це мало? На це ж теж витрачаються зароблені гроші, бо всі ці товари - то продукт праці чиїхось рук. А якщо вона не купила 100-ту помаду чи футболку ну і що? А все вищенаведене сприймається як таке, що має бути. Тобто комфорт і нормальні умови - так має бути (саме по собі, а не тому, що ти то своєю працею зробив)

Тут питання не не купувати взагалі, а не купувати непотрібні речі. Одразу питання до вас, френдз: Як часто ви купуєте непотрібні речі?


В мене такими речами була косметика (на неї мораторій вже 2 роки, купую те, що закінчилося), пиво і шоколад (сором мені, сором), заколки всякі до волосся і біжутерія (всеодно не ношу), білизна (да-да, раніше купувала про запас, тепер добиваю запаси. Хоча знову ж таки - так як вона тепер подорожчала, добре, що в мене були запаси) Веду журнал видатків-доходів. Але тут ще й в доходах справа, навіть якби я сто років економила на тих заколках - на квартиру всеодно б не назбирала) Навіть на хату в селі. Тому для мене питання не купувати лишнє - то скоріше питання незахламленості простору.